Вамошатя, реформатська церква

Назва поселення Атя, що походить від власного імені, вперше згадується в грамотах 1289-го року. Сільський священик згадується вперше у 1321-му році. Приставку Вамош поселення отримало для того, щоб відрізнити його від сатмарського села Атя. Сільську церкву було освячено в честь Св. Георгія, вона перейшла до реформатів близько 1565 року.

Престол церкви орієнтований на схід, вона має пряме завершення, знаходиться в центрі села. Її неф є прямокутним в плані, до нього примикає нижча за нього, квадратна апсида з плоским завершенням. Кути церкви побудовані із гарно витесаних квадрів, за винятком північно-східного. На східній та південній стінах апсиди прорізано по одному вузькому вікну зі стрілчастим завершенням. На східномувікні нанесене червоне фарбування. На південній стіні нефу є три віконні прорізи, один з яких круглий, і на південній стіні знаходиться вхід до церкви. На осі західної стіни також знаходиться вхідний портал з кам’яною рамою.

У внутрішньому інтер’єрі неф з плоскою, покритою дерев’яними плитами стелею, що виготовлена в 1769-му році, відокремлений від святилища стрілчастою тріумфальною аркою.

Апсида перекрита нервюрним склепінням, на замковому камені якого зображено гербовий щит родини Ґуткеледів. П’ята південно-східної нервюри зображає стилізовану голову. На північній стіні розташовані двері сакристії з кам’яною рамою, поруч розташована дароносиця зі стрілчастою аркою. В південній стіні влаштовано седілію.

Бокові стіни рівномірно побілено, в деяких місцях реставрація показала декоративне фарбування, нанесенев епоху реформації.

Дослідження церкви почалося в 1971-му році, а подальша реставрація намагалася показати всі важливі архітектурні деталі.

На будівлі церкви знайдено численні будівельні неточності, але наперекір цьому, на думку дослідників – церква була зведена в один будівельний період, ймовірно, коли вона знаходилася у власності членів родової гілки Фаркашів з роду Ґуткеледів, між 1289 і 1334 роками.

В цьому регіоні знаходиться декілька церков, що є подібними в плані, мають апсиду з прямим завершенням, перекриті сітчастим склепінням з кам’яними нервюрами – це такі, як церкви сіл Чарода,Марокпапі, Лоня. З другого боку кордону, на закарпатській частині – до цієї групи, частково, відносяться і церкви у Великій Бийгані та Тячеві. Раніше припускали, що згадані церкви були витворами будівельних майстрів, які були в тісному зв’язку між собою. Та навіть, якщо це і не підтверджено, подібність цих церков впадає в очі, і з туристичної точки зору, церковний шлях також вдало поєднує ці важливі пам’ятки нашої середньовічної архітектури.