Тячів, реформатська церкваНазва Тячева з’являється вперше у 1308 році, її мешканці переважно займалися видобуванням та перевезенням солі, а у 1329 році поселення отримало від короля Карла-Роберта грамоту про привілеї. Пізніше входило до хустського обійстя, і до кінця епохи середньовіччя рахувалося як одне із п’яти марамороських королівських міст. На західному фасаді церкви домінує імпозантна дзвіниця, розчленована карнизами на три рівня, нава має прямокутну форму, до якої примикає апсида квадратної форми, яку з півночі доповнює ризниця. На південному боці апсиди бачимо два великих півциркульних віконних отвори, а на східній – менші за розмірами, з розкосом і сплющеним стрілчастим завершенням. На південній стороні нефу розміщений стрілчастий портал. Апсида покрита нервюрним склепінням з циліндричним профілем. Нервюри виходять із консолей, які були визволені із-під вапняних ґрат завдяки реставратору Йожефу Ланґі. Таким чином видно орнаментальні мотиви: на південно-східній стороні – звисаючі з лозин листки і жолуді, на північній – переплетені лозини на одному капітелі також тримають жолуді і дубові листки, а на другому – листки та грона винограду. Окрім цих змін церква здається результатом переважно єдиного будівництва. Тип церкви з одною навою, квадратною апсидою та ризницею був надзвичайно поширений у XIII–XIV століттях. Віконні отвори східної стіни апсиди походять якраз із цього періоду, так само, як і південний портал. Отож, загалом на основі видимих сьогодні форм ймовірно, що тячівська церква з одною навою і квадратною апсидою була зведена наприкінці XIII, або скоріше на початку наступного століття. Це саме той період, який відповідає піднесенню поселення, використовуючи королівські привілеї. |