Паладь-Комарівці, реформатська церква

Населені пункти колишнього Ужанського комітату, Паладь і Комарівці, у 1943 році були поєднані, і таким чином утворилося сьогоднішнє село Паладь-Комарівці. Село Паладь наприкінці ХІІІ століття потрапило до володіння роду Аба. Майстра Яноша із роду Аба вже згадують як Паладьського, поселення століттями залишалося у власності родини. Парафія вже у 1334 році згадується у реєстрі папської десятини. У 1462 році згадується церква, названа в ім’я Святого Михаїла,  яка була розташована навпроти особняка Міхая Паладі. У другій половині XVI століття церква вже у користуванні реформатської конфесії. Після декількох ремонтних робіт у 1895 році було проведено велику реставрацію за проектом Отто Стегло. Останніми роками за підтримкою Фонду Ласло Телекі роботи навколо церкви були постійними, таким чином у 2006 році було повністю відновлено дзвіницю та зовнішній фасад, ґонтове покриття покрівлі, була проведена електрифікація дзвонів, а також розчистка настінних розписів.

Церква височить на пагорбі у центрі села. Нава і апсида завширшки однакові. Апсида закінчується трьома гранями восьмерика і опирається на контрфорси кількох видів.
В південній стіні бачимо кам’яне обрамлення замурованого порталу. Із західної сторони до фасаду примикає струнка дзвіниця, яка закінчується витягнутим шпилем з ґанком і чотирма фіалами. Вікна з усіх боків дводільні, розчленовані колонами з цоколем типу аттику і карнизом з товстим ехіном. Вагу дзвіниці тримають два стовпи форми призми, що стоять вільно в інтер’єрі церкви, та які тримають  також і західні хори.  Всередині церква завдовжки досягає 16 м, а завширшки – 6 м.

Найбільша перебудова церкви була проведена внаслідок реставраційних робіт у 1895 році. Парафія бажала виконати розширення церкви, однак отримати на це дозвіл міністерства не вдалося. Процес затягнувся роками, поки на прохання Національного комітету охорони пам’яток старовини і культури справу передали Отто Стегло, котрий 3 серпня 1894 року відвідав село і дав пропозицію на реставрацію дзвіниці відповідно до його первинного стилю, що і було зроблено. Був заново відтворений шпиль і його ґанок, але з того ж часу  походить зубчастий орнамент та карниз також. Модифікували і дводільні вікна: первинно подвійне дводільне вікно було лише на східному боці, а з трьох інших напрямків прорізи були тридільними, які всюди було замінено на подвійні.

У попередній період середньовічна церква мало в чому змінювалася, сегментовані вікна відносяться вже до реформатського періоду, до великої реконструкції 1729 року. Склепіння церкви обрушилося у 1650 році.
До первинної частини церкви відноситься дзвіниця із західними хорами та неф. Ця структура дзвіниці та хорів подібна до чародайської. Зведення полігональної апсиди є результатом поширення церкви XV століття.
Надзвичайну цінність мають також і розкриті з 2006 року настінні розписи. Розкритий на південній стіні нефу розпис зображає Христа на порозі до пекла: в одній руці тримає корогву, а другу простягає в сторону бородатого чоловіка та жінки з короною на голові.

На балюстраді хорів можна розпізнати фрагмент сцени із легенди Святого Ласло, яка була написана справа вліво. Верхню частину картини покривають зведені на середньовічні хори нові дерев’яні хори. На видних фрагментах можна розпізнати лати Святого Ласло, строкате вбрання половця та фігуру дівчини, яка сокирою поранила ногу половця.
Розписи можемо датувати початком XVI століття, які і по сьогодні являють собою шикарне оздоблення зведеної незадовго до того церкви родини Паладі.