Виноградів, парафіяльна церква

Розташоване у підніжжі Чорної Гори місто у свій час було центром Угочанського комітату -найменшого комітату угорського королівства. Привілеї місту були даровані королем Іштваном (V) у 1262 році. Церква підпорядковувалася не трансільванському єпископу, а безпосередньо естерґомськму архієпископу. Спершу, до 1399 року, поселення було королівським маєтком , а згодом стало  центром землеволодінь родини Перені.
В 1525 році місто зазнало руйнівної пожежі. Розповсюдження протестантського віровчення призвело до того, що на початку 40-х років XVI століття переважна більшість мешканців міста стає послідовниками реформатської віри.

Велична споруда церкви височіє на центральній площі міста. Її фасадні стіни переважно зберегли свій середньовічний вигляд, однак інтер’єр церкви зазнав змін, зокрема всередині нефу та апсиди для підтримки нового склепіння були споруджені квадратні пілястри.
Цікаво зазначити, що елементи споруди з каменю здебільшого вирізьблені з туфу, який скоріш за все видобувався з Чорної гори. До прямокутного нефу видовженої форми зі сходу примикає апсида, що завершується п’ятьма гранями восьмерика.  

Зверху два нижніх чотирьохкутні яруси вежі, що розташована перед західним фасадом,  переходять у восьмерик. Два західні кути вежі підтримують контрфорси. Кам’яні обрамлення середньовічних  віконних отворів, швидше за все, відносяться до Нового часу. Шпиль вежі був зведений на початку XX століття.
Центральним елементом південного фасаду нефу є стрілчастий портал, кам'яне обрамлення якого щедро прикрашене різьбою. На північному фасаді також є портал, про існування якого ймовірно дізнались під час реставраційних робіт, проведених у XIX столітті.

Середньовічних елементів в інтер’єрі нефу на сьогоднішній день практично не збереглося. Вівтарна апсида відокремлюється від нефу тріумфальною аркою із стрілчастим завершенням.  Варто  зауважити однак, що біля розташованих зі сторони нефу північної та південної пілястр тріумфальної арки збереглися підпори колишньої середньовічної вівтарної огорожі. В південно-східній стіні вівтарної апсиди прорізана тридільна седілія. Напроти седілії, в східному кінці північно-східної стіни, знаходиться пастофорій з чотирикутним отвором і кам’яним обрамленням.

За результатами проведених досліджень з упевненістю можна констатувати, що  спорудження церкви відбувалося не в один будівельний цикл. Найдавнішими елементами споруди є ті три невеличкі за розмірами вікна, які знаходяться на північній стіні нефу. Наступний етап будівництва представлений вівтарною апсидою, яка за своїм планом та конструкцією виглядає цілісною будівлею. ЇЇ зведення можна віднести до першої третини XV століття. А спорудження південного порталу нефу можна датувати 1500 роком.

Церкву у Виноградові справедливо можна вважати мовчазним свідком досягнення родиною Перені свого найвищого статусу, оскільки саме в період її будівництва Петер Перені став головним королівським суддею. За радянських часів споруду церкви використовували як складське приміщення, її внутрішнє оздоблення було повністю знищене. В 1989 році церква стала римо-католицькою.