Мужієво, Реформатська церква

Поселення, розташоване вздовж дороги, що веде з Берегова на Виноградів, в середньовіччі складалося з двох окремих частин. В його східній частині жили королівські піддані, а західна частина була замковою домінією. Кам’яна церква, освячена в честь Св. Іоана Хрестителя, згадується в 1337-му році.
 
В XV столітті Велике Мужієво вважалося опідумом, його церква стоїть на пагорбі, що височіє над поселенням. Церква, що складається з нефу та однакової з ним за шириною апсиди, має завершення, обмежене в східній частині п’ятьма сторонами восьмикутника, склепіння апсиди має одну травею, а неф – дві.

Західний фасад церкви прорізано порталом з півциркульним завершенням, у вершину фронтону фасаду вмурований побілений барельєф у вигляді бородатої (?) голови.
На середній ділянці південної стіни відкривається портал зі стрілчастим завершенням. Неф та апсида прикрашені вікнами з масверками.
Склепіння внутрішнього інтер’єру вказує на середньовічне походження нефу. Південна стіна святилища розчленована седілією. З кутів відходить по одній нервюрі в напрямку замкового каменю склепіння, на якому видніється неприкрашений диск.

В більшості, конструктивні елементи церкви не могли відноситися до будівлі, ранішні згадки про яку датовані XIV століттям. На ранішню будівлю може вказувати тріумфальна арка. Форма сітчастого склепіння зустрічається не часто, її використовували приблизно з 1430-го до 1500 року. Можна припустити, що розташована неподалік берегівська церква, відігравала роль прототипу.

Колишнє Мале Мужієво було знищено під час карального нальоту польських військ після 1657 року. Руїни його церкви стоять і донині посередині рілля, що обмежує західну частину Великого Мужієва з півдня.
Надзвичайно ретельно зведена будівля збереглася завдяки тому, що сільські жителі не змогли розібрати її масивні стіни. Західний портал, вірогідно, був виготовлений в каменярні, що діяла в Берегові.
До прямокутного в плані нефу будівлі примикає апсида, обмежена п’ятьма сторонами восьмикутника. Святилище відокремлене від нефу півциркульною тріумфальною аркою. Видніються залишки вікон апсиди та нефу. 
Церква є результатом єдиного будівництва, датована першою половиною XV століття.