Мукачево, Каплиця Святого Мартина

Саме завдяки замку Мукачево в свій час стало силовим осередком березького королівського лісового комітату. В XV столітті поселення отримало статус містечка, яке на зламі XV-XVI століть за своїми розмірами не поступалося Берегову. Вперше мукачівська церква згадується у першій половині XIV століття у реєстрі папської десятини.

Нині від оточеного мурами середньовічного мукачівського парафіяльного костьолу залишилася лише апсида. На початку ХХ століття, посилаючись на поганий стан і невелику вартість споруди, місто отримує дозвіл на її знесення. Демонтаж розпочався  у 1904 році. Спершу планувалося знести всю будівлю, однак з огляду на її виняткову історичну цінність рішення було змінено. Таким чином збереглась вівтарна апсида церкви, патронат над реконструкцією якої взяв на себе Національний комітет охорони пам’яток старовини і культури. .
До прямокутного за формою нефу однонефової церковної споруди, яка орієнтована апсидою на схід, із західної сторони примикає середньовічна квадратної форми вежа-дзвіниця, а з північної – бокова каплиця. Апсида прорізана стрілчастими двостулковими вікнами з розширеними до середини прорізами.

Аркове завершення одного з вікон отримало оздоблення у вигляді гербу родини Бюді. Західна стіна середньовічної апсиди та розташована у її північному кінці сходова вежа були зведені у 1907-1908 роках в традиціях неоготики.

Всередині апсиди, у західній частині її північної стіни зберігся дверний проріз з архівольтом - вхід до колишньої ризниці. Можна побачити також нішу-пастофорій із стесаною поверхнею її кам’яного обрамлення та тридільну седілію, розташовану в східній частині південної стіни.

Вівтарну апсиду вінчає сітчасте склепіння, яке спирається на кутові підпори. Розташовані в чотирьох східних кутах підпори мають трапецієподібну форму. Їх бокові поверхні розчленовані масверком. Місця сходження нервюр оздоблені зображеннями геральдичних щитів, а на замкових каменях бачимо обличчя з довгим волоссям та бородою. Тут, скоріш за все,  зображений Христос.
Немислимо, що рішення із сітчастим склепінням могло застосуватися у перекритті апсиди раніше, аніж середина XV століття. Тому, вірогідніше за все, склепіння було зведенe під час реконструкції апсиди, яка проводилась в останній третині XV століття або в першій половині XVI століття.
 
Враховуючи зображення гербу родини Бюді можна припустити, що сучасного вигляду вівтарна апсида набула у другій чверті XVI століття.