Село Лоня (Lónya), реформатська церква

Початком історії села є грамота, датована 1270 роком яка свідчить про те, що два поселення під назвою Лоня були куплені баном Банком і даровані ним своєму зятю Шімону. Пізніше власниками села стала родина Лоняі яка, отже, отримала своє прізвище від назви цього помістя, і членів якого погребали тут століттями. Про саму церкву інформацій менше, в реєстр папської десятини земпленського деканату внесено лоняйську церкву Св. Петра і Павла. На основі цього в селі могла бути діюча церква вже у 1330-х роках, що відповідає даним історично-мистецького аналізу.

В своїй нинішній формі церква складається з двох частин: однопросторового, прямокутного в плані нефу (внутрішній розмір 11,8×6,8 м) та квадратної в плані апсиди (4,28×4,28 м). Масив нефу вищий, ніж апсида і його дах також добре виділений.

На західному фасаді знаходиться портал зі стрілчастою аркою та обрамленою боковою поверхнею. На південному фасаді нефу та апсиди знаходяться півциркульні вікна зі скошеним обрамленням бокової поверхні. Неф – без склепіння, відокремлений від святилища стрілчастою тріумфальною аркою. Апсида перекрита хрестоподібним склепінням, замковий камінь якого представляє собою плоский, неприкрашений диск.
Подальші зміни відбулися в епоху реформації, перші відомі нам дані про церковну громаду походять з 1595-го року. Вона підняла рівень підлоги протягом XVIII століття, і такого ж віку і прикрашений барельєфом амвон (його корона датована 1776-м роком), а також імпозантна вежа-дзвіниця, зведена у 1781-му році.

Періодика побудови середньовічної церкви також не єдина. Під час дослідження стін було підтверджено, що на західній стіні трапилися зміни. 
Не є однозначним припущення, що склепіння апсиди відноситься до першого періоду. Сумнівними є попередні припущення, які датували зведення храму ще за часів бана Банка або Шімона, першою половиною XIII століття, імовірнішим є датування початком XIV століття. Реформатська церква села Лоня була перебудована лише у XIV столітті. Оскільки наступні перебудови церкви не були дуже значними, то під штукатуркою збереглися неймовірно різноманітні фрески епохи готики та ренесансу.

У 2000-му році с. Лоня постраждало від паводку на ріці Тиса, реформатська церква також зазнала значної шкоди. Тому виникла необхідність у відновленні церкви. Під час ремонтних робіт було виявлено цей чудовий живопис в його незрівнянній різноманітності. Настінні розписи охоплюють три епохи, на стінах церкви видніється живопис часів романської, готичної епохи та епохи пізнього ренесансу. Зображення першого періоду: образ Св. Георгія на південній стіні нефу, картина трьох святих на південному боці тріумфальної арки, на північному – образ діви Марії в плащаниці. Допустимий період нанесення фресок – початок XIV століття. Датування другого шару, яким було пофарбовано всю поверхню святилища, полегшує надпис датування: 1413. Третій період, який на основі зниклого надпису прийнято вважати датованим від 1631 р., вже пов’язаний з використанням церкви згідно реформатських обрядів. Закінчене в 2008-му році відновлення будівлі як історично-архітектурної пам’ятки мало за мету гармонічне представлення середньовічних архітектурних деталей та деталей епохи реформації. Настінний живопис, розкритий в с. Лоня, за своєю якістю є видатним серед угорських пам’ятних матеріалів, тому не випадково – також і з цієї причини, що вони викликали таку сенсацію і є до цих пір настільки популярними.