Лашкод, реформатська церква

Перша згадка про село датована 1283-м роком. Про церкву вперше згадано в 1483-му році, коли її оцінено в 10 марок. Це відповідає оцінювальним записам того часу для церкви без вежі, але з правом погребіння. Ця будівля, скоріш за все, потрапила у володіння реформатів без суттєвих змін. У 1785-му році жителі Лашкоду попрохали дозволу на зведення церкви з твердого матеріалу, тобто середньовічна будівля могла бути вже в поганому стані. У XVIII і XIX століттях трапилося декілька перебудов, а вежа, що стоїть і нині – датована 1863-им роком.

Дослідження і реставрація церкви закінчилися в 1999-му році. Реставраційна концепція характеризується обережним, але зрозумілим розмежуванням частин будівлі, що мають різний вік. Побудована з цегли церква з єдиним нефом має в основі простий прямокутник, до південної частини якого примикає притвор, а до західної сторони – трьохярусна вежа. В західній половині південної стіни знаходяться три вікна з півциркульним завершенням та ступінчастим обрамленням їх бокової поверхні. В ході реставрації висота стіни нефу була збільшена за рахунок скляної стіни, розчленованої дерев’яними рейками. Цей план реставрації мав за мету довести до відвідувачів середньовічні особливості за допомогою сучасних архітектурних засобів. Адже до реставрації на церкві не були помітні ознаки середньовічної архітектури.

Проведені в ході дослідження археологічні розкопки відкрили початкове положення півциркульного завершення апсиди. З’ясувалося, що вужча від нефу апсида була відокремлена від нього сильно виступаючою тріумфальною аркою. Отже, згідно результатів досліджень, первинна церква складалася з відносно короткого, невеликого нефу з формою основи, близькою до квадратної, та півциркульної апсиди. Найближчим аналогом цієї схеми є перша церква с. Ченґершіма (Csengersima), яку можна датувати серединою XIII століття.

Під час дослідження в інтер’єрі церкви були виявлені настінні розписи. Особливе значення має цикл про Св. Ласло, що зображений на південній стіні, і який міг бути нанесений наприкінці XIV століття тими ж майстрами, які працювали в Лоні (Lónya), Чароді (Csaroda), Горянах (Gerény) та Паладь-Комарівцях (Palágykomoróc). Особа Св. Ласло займає особливе місце в угорській історичній ідентичності, як один з найбільш відомих та видатних угорських правителів, а також має видатне значення в угорській церковній історії (він відігравав важливу роль у зміцненні християнства). Роль і місце Св. Ласло в угорській релігійності також дуже значна, адже після короля Іштвана та його сина, герцога Імре – він був третім і водночас останнім з угорських правителів, які були канонізовані церквою. Тому особу Св. Ласло можна вважати однією з найбільш значущих світських святих персон. Лашкодська реформатська церква зберігає одну з найгарніших легенд про Св. Ласло. Легенду про Св. Ласло зображено в нижній смузі південної стіни. Нарратив розгортається справа наліво і складається з трьох епізодів. Першим епізодом є Переслідування, від якого збереглася лише постать половця. Наступним є епізод Боротьби, а заключний епізод – Обезглавлення. Живопис на північній стіні з зображенням Св. Георгія та Страшного суду, а також зображення Св. Павла на південній стіні були зроблені, ймовірно, наприкінці XIV століття. Періодом побудови першої церкви міг бути кінець XIII століття, або, скоріше, початок XIV століття.