Кішварда, римо-католицька церква

Історія міста  пов’язана з іменем легендарного короля  Святого Ласло. У відомій «Ілюстрованій Хроніці» розповідається, як король воював з половцями біля Кішварди, а також про те, що в знак здобутої перемоги на місці бою він звів храм. Серед місцевого населення побутує думка, що тією пам’ятною спорудою була саме кішвардська церква. Підтверджується це і письмовими документами, найдавнішим з яких є грамота 1453 року, в якій центральна вулиця міста згадується як вулиця короля Святого Ласло.

Для розкриття історичного фундаменту церкви-попередника сучасної кішвардської церкви необхідне проведення археологічних робіт. Після нищівної руйнації, якої церква зазнала в часи монголо-татарської навали,  її відбудова відбулася очевидно в середині  XIV століття. Саме тоді були зведені неф та квадрат вівтарної частини. В 1470 роках споруда церкви була подовжена. У західному напрямку було прибудовано вежу-дзвіницю, а у  східному – вівтарне завершення. Воєнні баталії XVI-XVII століть не обминули й Кішварди. Стратегічне значення поселення обумовлювалось його географічним положенням, оскільки його мури височіли саме в зоні постійних зіткнень між Угорським королівством та Трансільванським князівством, що перебувало  під сюзеренітетом турецького султана. В ці часи  зведений з каменю замок Кішварди, як силовий осередок Саболчського комітату, пережив безліч штурмів та облог. Замок, що слугував родинним гніздом для родини Вараді, є однією з найбільш монументальних архітектурних пам’яток Альфельду.
Зведений у XV столітті для захисту мешканців міста замок є мовчазним свідком славетного історичного минулого. Так як місто розташоване далеко від гір, то при спорудженні замку використовувалась випалена з глини цегла. Саме цим він і вирізняється, оскільки є другим за величиною цегляним замком Альфельду після Дюлівського, який також знаходився у вирі буремних історичних подій.

Аналогічних перипетій зазнала й кішвардська церква. Восени 1558 року церква зазнала значних руйнувань, коли Меньгерт Балашша зі своїм військом вирушив проти Кішварди та протягом семи тижнів  штурмував замок, використовуючи церкву як оборонний плацдарм. В 1564 році церква була підірвана трансільванськими військами, які під час облоги замку використовували її як пороховий склад. Під час визвольної боротьби, очолюваної Бочкаі, невеличкий загін гайдуків напав на Кішварду. Вони спалили церкву, а парафіяльного священика втопили. Після цього зруйнований неф було розібрано. Збудована на місці нефу дерев'яна церква належала послідовникам реформатської віри, а католикам була віддана відокремлена стіною уціліла вівтарна частина.

В 1673 році, коли  банда розбійників-мародерів  підпалила місто, дерев'яна церква  згоріла до тла, а стіни апсиди хоча й сильно пошкодились, та уціліли. Реконструкцію було проведено в 1722-1724 роках.
Із західного боку до церкви прилягає збудована в стилі цопф вежа-дзвіниця. Готичного стилю вікна апсиди, заповнені масверками, виготовленими під час реставрації в 1970 році. Кругле вікно з масверком у формі риб’ячого рузиря на східній стіні вівтарного завершення  зберегло свій первісний вигляд. Особливої уваги заслуговують розташовані  у вівтарній частині консолі з погрудними зображеннями. Колись вони були частиною кам’яних нервюр демонтованого у XVIII столітті склепіння. Ці шість консолей, вирізьблених з червонуватого ліпаритового туфу, були виготовлені в добу готики.

Зображену на першій консолі чоловічу постать, що знаходиться на схід від північної кутової пілястри, крім характерного атрибуту у вигляді ключа допомагає  ідентифікувати з небесним заступником церкви напис «S. Petrus», а на консолі поруч зображений Св. Павло.  На трьох наступних консолях відсутні написи, тому  ідентифікувати зображені на них образи досить складно. Дослідник Петер Немет вбачав в них  Св. Сигізмунда та Іштвана Вардаі, калочанського архієпископа. На останній консолі, яка лежить безпосередньо на виконаній в стилі бароко пілястрі, зображена постать у кольчузі. Очевидно ця консоль зберігає пам’ять про засновника церкви, оскільки на ній зображений, скоріш за все, Святий Ласло.