Чорнотисів, римо-католицька церкв

Село простеляється на території уґочанської рівнини, в якому наприкінці XIII ст. проживали єгері. Воно відносилося до обійстя замку Нялаб, а пізніше стало володінням родини Перені. В XVI ст. парафія переходить у реформатську віру, а у 1754 році церква знову потрапляє до рук католиків.

Пізніше церква почала спустошуватися, стропила нефу були зруйновані, у придатному до користування стані залишилася тільки апсида. У ХІХ столітті сатмарський єпископ привів її у порядок. До нас церква в більшості залишилася у своїй середньовічній формі. Раніше датування апсиди з півкруглим завершенням вважали за часів ХІІІ століття, але більш імовірним є походження з ХІV століття. На перебудову апсиди вказує віконний отвір стилю пізньої готики.

Зведення нефу могло розпочатися у XIV ст. Дзвіниця може бути одного віку з нефом, оскільки на архівних малюнках видно, що обидві вони були побудовані із ломаного каменя, а кути мурували із тесаних квадерів. Визначальним елементом зовнішнього фасаду церкви є західний портал.

В інтер’єрі церкви найбільш видовищним вважаються розкриті та реставровані Ференцом Шпрінґером фрески північної стіни нефу. 
На правій боковій картині верхнього регістру видно постаті чотирьох осіб, голови яких уже у ХІХ ст. не існували, але ототожнити їх можливо на основі їх атрибутів. По всій імовірності тут видно постаті Святого Павла, Святого Іоана Хрестителя та Ісуса Христа  у річці Йордан. Біля нього, поряд з тріумфальною аркою,  на сильно пошкодженому настінному розписі бачимо сцену занурення Святого Петра під час його переправлення через озеро Генезарет.

Нижній ряд картинних розписів складається із п’яти незалежних один від одного зображень. Зліва видно зображення Святої Олени і Святої Сім’ї, з якої на сьогодні видно тільки голову імператриці та верхню частину хреста, а також фрагменти голови та верхньої частини тіла Марії Клеопової. Наступний настінний розпис - це двоперсонажне зображення Святої Агнеси і короля Святого Людовика.
Наступне зображення нижнього ряду настінних розписів знищилося, хоча остання, розміщена біля тріумфальної арки, картина залишилася. На цій композиції ми бачимо сидячу на троні Діву Марію, яка тримає на своїх колінах немовля – Ісуса Христа. Перед нею на колінах Святий Ласло, над головою якого ангел тримає корону з лілеї.

Мотив ангельської коронації є надзвичайно рідкісним, за нашими відомостями на настінних розписах аналог такої сцени було знайдено лише під час розчистки настінних розписів у Бакталорантгазі.