Чарода, реформатська церква

Побудована в пізньому романському стилі церква с. Чарода є найяскравішою перлиною Середньовічного церковного шляху. Церква зі стрункою вежею, що закінчується гострим шпилем і виростає до неба з паводкової зони струмку Чарода, є одним із символів області Береґ. Цей храм є однією з найбільш відомих в країні середньовічних історичних пам’яток. Його класична будова, єдність церковної вежі, нефу і святилища, їх витончені пропорції гідно представляють нашу середньовічну архітектуру. З 1950-х років церква фігурує в угорській пам’ятно-історичній літературі, з цих пір її вважають класичним прикладом сільських церков епохи Арпадів. Раніше вважали, що вежа і неф були побудовані в часи династії Арпадів, апсиду датували XV століттям. Проте археологічні та стінові дослідження, що розпочалися в 1971-му році підтвердили, що апсида та її склепіння одного віку з нефом. Часом побудування церкви може бути кінець XIII – початок XIV століття.

Історичні дані мало допомагають щодо відповідей на ці питання. Село отримало свою назву від струмку Чаронда, що протікає неподалік. Воно вперше згадується у 1311-му році, коли численна група дворян напала на село і зруйнувала його. В кінці XIII століття село напевне мало свою церкву, її священика згадують в 1299-му році. Надалі, володарями церкви були члени родини Чарондаі, а починаючи з 1595-го року – реформатська церква. Наступні століття церква перенесла без суттєвих змін. В 1642-му було побілено середньовічні настінні фрески, після чого церкву було прикрашено ззовні та зсередини квітчастим фарбуванням, в XVIII столітті було поновлено інвентар та дерев’яне склепіння.

Нинішня церква складається з двох частин – прямокутного нефу та квадратної в плані апсиди. Південну стіну апсиди охоплює зубчастий  карниз. У вежі прорізані подвійні вікна, нижні з них є двостулковими, а верхні - трьохстулковими. В південній стіні нефу прорізано три півциркульних вікна, на західній частині стіни розташований обрамлений портал з трикутним тимпаном. Внутрішній інтер’єр церкви розділений на дві частини стрілчастою тріумфальною аркою. Апсида перекрита хрещатим нервюрним склепінням. З середньовічних настінних розписів раннього періоду збереглися деякі зображення на північній стіні нефу та тріумфальній арці, що датуються нами початком XIV.століття. Настінні фрески в апсиді походять з кінця цього ж століття.

Внутрішній інтер’єр церкви вражаючий і представляє собою гармонічне поєднання кольорів та форм різних епох. На північній і східній стінах нефу видніється настінний живопис, що є одного віку з часом зведення церкви: серед інших, апостоли Петро, Павло та Іоан , Святі Анна та Марія з немовлям Ісусом Христом на руках, а також святі лікарі-цілителі Кузьма і Дем’ян. Апсида прикрашена фресками, намальованими в кінці 1300-х років. На боковій стіні апсиди стояли апостоли, з яких нині можна розпізнати лише постаті Андрія, Іоана, Петра, Фоми, Варфоломія та Симона. В скосі східного вікна знаходяться фрески епохи Жигмонда – Свята Дорофея та Свята Катерина Олександрійська, над ними Страждаючий Христос, а на замковому камені зображений Агнус Дей, тобто Агнець Божий. З другої половини XVI століття церква стала реформатською, і середньовічні настінні розписи було побілено. Замість них були нанесені квітчасті народні мотиви, які збереглися також і на зовнішньому фасаді. Фарбоване дерев’яне склепіння було виготовлене в 1777-му році, такого ж віку є і фарбований амвон в стилі народного бароко, хори та лавиці. Необхідно згадати також і про епітафію Рейдеі, датовану 1758-м роком.