Берегово, римо-католицька церква

Одна з найвизначніших церковних пам'яток Закарпаття в певній мірі відображає значимість міста в історії краю. Засноване ще напередодні XII століття поселення  в 1247 році отримало значні королівські привілеї. Посвячена в честь Всіх Святих церква вперше згадується у грамоті від 1247 року, дарованій королем Белою ІV. Парафіяльні священики церкви в добу середньовіччя неодноразово посідали високі місця в церковній ієрархії. Ще до того, як церква стала реформатською, кількість розташованих в ній вівтарів зросла до двадцяти чотирьох.

Поруч із церквою колись стояла каплиця Святого Михаїла, яка була знесена в 1846 році.  Парафіяльну церкву в 1565 році відібрали послідовники реформатської віри. Пізніше церковна споруда зазнає кількох пожеж, однак після останньої, що трапилась в 1686 році, її ще довго не відбудовували. Без будь-якого покриття, із зруйнованим склепіннями, церква простояла аж до 1837 року. Саме тоді на основі проектів Альбіна Тішлера розпочалася її відбудова  з дотриманням традицій готичного стилю. По завершенню реконструкції, в 1846 році відбулося посвячення церкви в честь Святого Хреста.

Орієнтована апсидою на схід церковна споруда, що височіє на березі річки Верке, є досить масштабною: внутрішні розміри апсиди приблизно сягають 19-20 × 8,5 м, а поздовжньої будови – приблизно 24,5 × 18 м. Апсида з трьома травеями завершується п’ятьма гранями восьмерика. Біля її північної стіни знаходиться ризниця. Поздовжня частина церкви — тринефна з чотирма травеями, головний неф трохи ширший. В західній частині нефу стоїть квадратна вежа з досить товстими стінами.  До західної частини південної стіни з метою надання симетричної форми фасаду прибудована  каплиця прямокутної форми.

Двостулкові стрілчасті вікна апсиди оздоблені масверками. Сьогодні апсида перекрита сітчастим склепінням, зведеним в ХІХ столітті, а під віконним отвором її південної стіни розташована седілія.
Всередині апсиди увагу привертає розташований в західній частині її північної стіни портал значних розмірів. Згідно місцевих переказів його елементи були перевезені сюди з руїн церкви села Мале Мужієво (Kismuzsaly). На наш погляд більш вірогідно, що це західний портал колишньої каплиці Святого Михаїла. Західний фасад нефу був зведений під час реконструкції в XIX столітті. Однак зведені на його північному та південному розі циліндричні колони безсумнівно були виготовлені ще в добу середньовіччя.

Основним архітектурним акцентом головного (південного) фасаду церкви є центральний портал, дводільний отвір якого з сандриковим завершенням ошатно оздоблений багатоступінчастим архівольтом з трифолієвою аркою.

Над середньою пілястрою викарбувана дата «1522». Поздовжня частина церкви сьогодні  має форму античної базиліки. На стінах по периметру бачимо консолі, місця розташування яких відповідають пілястрам. Кожна травея поздовжнього корпусу перекрита нервюрним склепінням ХІХ століття.

Сучасного вигляду  парафіяльна церква набула в ХІХ столітті, після відбудови, яка проводилась із дотриманням до традицій готичного стилю. Найбільш ранньою частиною споруди є вежа-дзвіниця, скоріш за все лише її долішня частина. Поздовжній корпус церкви було споруджено в XV столітті, а її монументальний портал був встановлений дещо пізніше. Можна припустити, що на конкретний термін спорудження апсиди вказує викарбувана над східним вікном її південної стіни дата «1504». Видатна архітектурна пам'ятка краю слугувала взірцем при будівництві та реконструкції церков в Малому Мужієві, Великому Мужієві, Оклі, Береґшурані та Береґдароці.