Бене, реформатська церква

Назва села Бене скоріш за все походить від скорочення повного імені Бенедек.  Розташована на східній околиці села церква вказує на колишній центр  середньовічного поселення.  Письмові джерела про час будівництва церкви нам невідомі.

Бене в свій час був невеличким за розмірами центром зосередження населення округи: у період середньовіччя одна частина села, в якій мешкали кріпаки, входила до Квасова (Kovászó), а другу, меншу частину, складали дворянські маєтки. У 1567 році татари спалили село, багатьох селян забрали з собою. Поселення майже обезлюдніло, сорок сім осель було повністю знищено, залишилося лише п'ять. 
Церква спроектована таким чином, що до зверненої до сходу апсиди з внутрішньою шириною 6 м, яка закінчується трьома гранями восьмерика, примикає прямокутна нава  (8,05м × 16,30 м), а також триярусна фронтонна дзвіниця, зміцнена контрфорсами.  До північної стіни апсиди колись примикала і ризниця, яку знесли після того, як церква перейшла до послідовників реформатської віри.

Долішня частина вежі-дзвіниці має форму багатокутника,  західна і південна стіни його верхнього ярусу прорізані стрілчастими вікнами, а північну стіну прикрашає  витесане із суцільного каменю кругле  вікно у вигляді чотирьохлисника. На східному і південному боках апсиди знаходиться по одному вікні зі стрілчастим завершенням. Нава освітлюється прорізаними на її південній стіні двома невеличкими за розмірами  стрілчастими вікнами, які колись були дводільними і були заповнені масверками. Кам’яні переплети вікон у 1906 році були  демонтовані, а обрамлення  поштукатурені. Можна припустити, що масверки, які колись заповнювали трикутники арок, знизу мали циркульне завершення. Такі готичні вікна прийнято датувати  серединою XIV століття.

Два середньовічних портали – південний і західний – також мають стрілчасте завершення. До деталей епохи середньовіччя слід віднести також  невеликий за розмірами пастофорій. Застосовані в споруді архітектурні рішення були характерними для першої третини XIV та кінця XV століття. Проте дзвіниця, швидше за все, була споруджена в більш пізні часи.
Доволі цілісну картину створюють віконні та дверні прорізи нави та апсиди  зі своїми стрілчастими формами та кам’яними обрамленнями. Звідси слідує, що ці частини церковної будівлі були споруджені одночасно у другій половині XIV століття.

До доби середньовіччя можна віднести і розпис образів на стінах, який був нанесений до того, як церква стала реформатською. Згідно описів, зроблених під час досліджень церкви в XIX столітті, на поверхні північної стіни тріумфальної арки була зображена Діва Марія з мертвим Ісусом на колінах. Остання реконструкція храму була зумовлена руйнівними паводками 2001-2004 років. Роботи проводились під патронатом Фонду імені Ласло Телекі. В рамках реконструкції церква та вежа-дзвіниця отримали нове покриття. Керуючий реставрацією архітектор прийняв рішення про зведення шпиля з чотирма фіалами, галереєю і балюстрадою. Така форма шпилю безперечно набагато більше гармоніювала із загалом готичним стилем споруди.