Beregdaróc, Reformierte Kirche

Das auf der Bereger Ebene liegende Dorf Daróc war ursprünglich eine Siedlung der Mitglieder des sich mit Jagd befassenden Königsgefolges, später Ende des 13. Jahrhunderts war das Dorf der Besitz der zum Geschlecht der Gutkeled gehörenden Daróci. Anfang des 14. Jahrhunderts trifft man auf die indirekte Erwähnung der Kirche, als in dem päpstlichen Zehntenregister der Name des Pfarrers Benedikt erwähnt wird. Die erste tatsächliche Erwähnung der Kirche stammt aus dem Jahr 1423, im Jahr 1435 ist die Rede von der Steinkirche des Dorfes ohne Türme. Aus einer Urkunde von 1465 wissen wir, dass sie zu Ehren des Hl. Martin geweiht wurde. Ende des 15. Jahrhunderts stand nahe der Kirche schon ein Hofhaus, bei Ausgrabungen gelang es, dessen Überreste zu finden.

1595 war die Kirche schon reformiert. 1862 wurde Daróc von einer großen Feuersbrunst heimgesucht, das Gemeindehaus, die Schule und auch die Kirche erlitten schwere Schäden. n der zweiten Hälfte des 15. Jahrhunderts wurden die Wandbilder angefertigt, die bei der Restaurierung nach der Feuersbrunst von 1862 zerstört wurden. Nach dem Brand wurde die Kirche neu aufgebaut, zu dieser Zeit stand schon an der Westseite der Steinturm, der 1838 errichtet worden war. Beschreibungen erwähnen die Fresken im Chor, die die Heiligen und Bischöfe darstellten.
Die Kirche zeigte schon vor den Forschungen 1991 den mittelalterlichen Ursprung, an das Längsschiff des nach Osten ausgerichteten Gebäudes schloss sich im Osten der mit drei Seiten eines Oktaeders abschließende Chor an. In den Jahren 1991 bis 1994 brachten die Denkmalforschung und archäologische Freilegungen die Mauerreste der Steinkirche mit der früher halbkreisförmigen Apsis ans Tageslicht. Nach dem Abriss dieser frühen Kirche wurde das heute stehende Kirchengebäude ohne Turm errichtet.

Der neue Chor war ein mit einem vieleckigen Abschluss endender Gebäudeteil mit Gewölbedecke ohne Stützpfeiler. Die Details des Chors, die Wappenschilde und der steinerne Schmuck der Konsolen des Gewölbes helfen bei der Datierung: Sie zeigen eine Verwandtschaft zu den künstlerischen Details der römisch-katholischen Kirche von Beregszász und diese ist auf das zweite Jahrzehnt vor 1400 zu datieren. Das Längsschiff wurde später um 1465 umgebaut, zu dieser Zeit wurde das Westportal errichtet, das 1838 versetzt wurde.

Розташований на березькій низовині Берегдароц в середні віки був поселенням королівських слуг, які займались мисливством, а згодом, наприкінці XIII  століття став родовим маєтком родини Дароці з роду Ґуткеледів.

Писемним документом, в якому вперше згадується церква, правда лише опосередковано, є реєстр папської десятини ( XIV століття). В ньому повідомляється про те, що священик Бенедек вніс податок до папської казни. Перший прямий спомин про церкву відноситься до кінця 1423 року, а письмові джерела 1435 року повідомляють про кам'яну церкву без  вежі-дзвіниці. Із угоди, укладеної у 1465 році, стає відомо, що в середньовіччі церква була посвячена в честь Св. Мартина.

Відомо також, що наприкінці XV століття в Дароці, поряд із церквою знаходилась ще одна кам'яна споруда - поміщицька садиба, рештки якої  вдалось віднайти в результаті археологічних розкопок. 
Вже у  1595 році церква згадується як реформатська. У 1862 році Дароц зазнав нищівної пожежі, в результаті якої разом з будинком священика і школою була сильно пошкоджена й церква. А в ході реконструкції церкви після пожежі був повністю стертий настінний розпис другої половини XV століття.

Після пожежі церква була відбудована. Тоді з західного боку церкви вже стояла прибудована під час реставраційних робіт 1838 року кам'яна вежа-дзвіниця. За описом тодішніх архітектурних досліджень стіни вівтарної апсиди були покриті фресками із зображенням образів святих та єпископів.  

Дослідницькі роботи 1991 року лише підтвердили те, що було й так видно з самого вигляду церкви, а саме, що зведена вона в добу середньовіччя: до нефу церкви, орієнтованої апсидою на схід, зі сходу примикає дещо вужча за нього вівтарна частина, яка завершується трьома стінами восьмерика. В результаті розкопок 1991–1994 років були знайдені залишки розібраних мурів більш ранньої цегляної церкви з півкруглою апсидою, яка є попередницею теперішньої.  Саме на старому фундаменті були зведені стіни теперішньої середньовічної церкви, яка в ті часи ще не мала вежі-дзвіниці. 
Нова апсида є типовою для церков спорудою: без контрфорсів, перекрита склепінням, з багатогранним завершенням. Дослідження архітектурних елементів апсиди береґдароцької церкви, зокрема зображень геральдичних щитів на її склепінні, а також прямокутних зубців на імпостах дозволило встановити часові рамки її спорудження: дослідники угледіли тісний стилістичний зв'язок в архітектурі береґдароцької реформатської церкви та берегівської римо-католицької церкви і дійшли висновку, що обидві  споруди слід віднести до останнього двадцятиріччя XІV століття. Неф було змінено дещо пізніше, приблизно у 1465 році. Саме тоді був зроблений західний портал, який перенесли на своє теперішнє місце у 1838 році.

Основний задум реконструкції, яка проводилась за проектами Дєрдя Секера, полягав у тому, щоб  достовірно представити історичні цінності церкви, а також провести необхідне зміцнення конструкцій, і при цьому максимально зберегти архітектурне обличчя споруди. Знайдені археологами уламки середньовічних кам’яних елементів були розставлені на свої місця, що дозволило достовірно відтворити архітектурні форми і простори церкви 1500 років.

Die architektonische Restaurierung, die nach den Plänen von György Szekér durchgeführt wurde, hatte zum Ziel, die historischen Schätze der Kirche vorzustellen und nötige konstruktive Verstärkungen in harmonischer Einheit mit der baulichen Gestaltung vorzunehmen. Die Bruchsteine aus dem Mittelalter wurden wieder an ihren originalen Stellen eingebaut und der Raumeindruck des Zustands um 1500 wurde wieder geschaffen.